Остеохондроз хребта – практично крайня форма дегенеративно-дистрофічних змін кістково-зв'язкових структур хребта, обумовлена дегенерацією міжхребцевих дисків. Це приводить до порушення функціонування сегменту хребта, в якому диск виконує роль амортизуючої прокладки. За умови декомпенсації трофічних систем міжхребцевих дисків, при локальному перевантаженні хребтово-рухового сегменту може виникнути гострий розрив фіброзного кільця з випинанням ядра диску в порожнину каналу (грижа диска). В інших випадках має місце колапс, або осідання враженого диску з рівномірним випинанням кільця в усіх напрямках. Це називають анулярні протрузії. Останні, в свою чергу, з часом можуть набувати кісткової щільності, мало відрізняючись від остеофітів тіл хребців. Значно частіше передніх, бокових і задніх протрузій і гриж спостерігають утворення інтраспонгіозних гриж, котрі мають у своїй основі проникнення участків дисків в тіло вище і нижче лежачих хребців. Такі грижі називаються грижі Шморля . Нестабільність, обумовлена порушенням функції міжхребцевого диску приводить до реактивних змін зі сторони кісткових структур, проявом яких є поступове формування остеофітів по краях хребця (спондільоз). Артроз дрібних суглобів хребта, викликаний підвивихом суглобових поверхонь і надривом капсул називають спонділоартрозом. Як правило, при вираженому остеохондрозі мають місце всі перераховані зміни. Проте, безпосередньою причиною ураження нервових та судинних елементів служить той чи інший конкретний прояв дегенерацій хребта. В поперековому відділі частіше спостерігають грижі і протрузії дисків, а в шийному - задньобокові остеофіти тіл хребців та остеофіти в області унковертебральних з'єднань.

За опубликованными данными ВОЗ 80 % населения страдает остеохондрозом позвоночника. Остеохондроз считают одним из наиболее распространенных заболеваний позвоночника, приводящей к инвалидности, социальной дисадаптации, падению производительности труда в возрасте высокой общественной активности. Эта болезнь поражает наиболее трудоспособную часть населения (30-50 лет). Так называемым пояснично-крестцовым радикулитом страдают 10-14 % работающих. В то же время эффективность консервативной терапии остается недостаточной. После завершения лечения лишь 35-70 % больных чувствуют себя здоровыми. Рицидивы неврологических проявлений, нарушения опорной и двигательной функции позвоночных сегментов наблюдаются на протяжении года у каждого третьего пациента.